Мій шляхетський родовід

У моїй крові поєдналася низка династично пов’язаних шляхетських родів Речі Посполитої, інкорпорованої, згодом, у число дворян Російської імперії.

Половина моїх предків (по материнській лінії) належали до польської шляхти, легітимованої, згодом, у російське дворянство. Вони мали римо-католицьке віросповідання.

Моя бабуся Голембіовська Галина-Марія Донатівна, походить із польського шляхетського роду Голембіовських гербу Правдич. Цей рід був пов’язаний династичними зв’язками із відомими шляхетськими домами: Войнаровських, Жолкевських, Янишевських, Романкевичей, Вронських, Сарнецьких, Суходольських… Походять вони, здебільшого, із земель етнічної Польщі, але більшість із них осіли у Волинському та Київському воєводствах. Маю копії беззаперечних архівних документів свого шляхетського родоводу до 11 коліна по лінії Голембіовських .

Прямий предок моєї прапрабаби Юлії Войнаровської – польський магнат Ян Войнаровський був кузином Єжи (Юрія) Немирича – знаменитого польського магната, дипломата, політика і урядовця часів гетьмана Івана Виговського. Юрій Немирич був найбільш послідовним лобістом тодішнього європейського курсу України і стійким противником будь-якого зближення із відсталою дикунською Москвою.

Герб Голембіовських

Немирич був ветераном польсько-московської війни 1630-х років і одним із полководців славної Конотопської битви, у якій московіти зазнали нищівної поразки від українців. Саме він став автором концепції створення автономного Великого князівства Руського у конфедеративному союзі з Польщею та Литвою, саме він лобіював і презентував на сеймі Гадяцький договір між Україною і Річ Посполитою....

Також Ян Войнаровський був одружений на рідній сестрі Івана Мазепи, у шлюбі із нею народився його молодший син – Андрій Войнаровський – видатна історична особистість – племінник та ймовірний наступник українського гетьмана. Учасник українсько-шведської коаліції у Північній війні проти деспотичної Москви.



Герб Войнаровських

 Андрій Войнаровський, у союзі із багатьма європейськими країнами, зокрема Швецією й Туреччиною, намагався зупинити московські орди, які несли неабияку загрозу тогочасній Європі. Брав участь у написанні Конституції гетьмана Пилипа Орлика – першої у світі Конституції, яка, нажаль, так і не набула чинності через окупацію Лівобережної України Московщиною. Войнаровський, як і Немирич, були знаними і шанованими у багатьох королівських дворах Європи і залишили помітний слід в історії європейської дипломатії. Відомі дослідження про гілку мого коріння по лінії Войнаровських сягають, як мінімум, 10-ти поколінь і тягнуться, як мінімум, до середини ХVІІ століття (1650 року).

Моя пра-пра-прабаба (мати Юлії Войнаровської) Йоганна Жолкевська була донькою одного із нащадків роду Жолкевських гербу Любич із якого походив славний Коронний гетьман війська польського, канцлер Речі Посполитої та Київський воєвода Станіслав Жолкевський. Це легендарна особистість світової історії.

Герб Жолкевських

Під час польсько-московської війни в 1610 році, він із невеличким 7-им тисячним загоном польських крилатих гусарів та українських козаків наголову розбив, у п’ятеро більші, 35-ти тисячні війська московітів та їхніх шведських союзників під Москвою. Внаслідок цієї перемоги була взята Москва, Росія втратила незалежність, а московським царем було обрано королевича Владислава – сина польського короля Жигмонта ІІІ. Один із правнуків Жолкевського, родич моїх предків – Ян ІІІ Собеський – був королем Речі Посполитої. Це стовідсотково доведені факти підтверджені архівними документами…

На картині Яна Матейка зображено капітуляцію московітів під Псковом перед королем Польщі Штефаном Баторієм. Станіслав Жолкевський зображений дещо правіше від короля у однострої крилатого гусара.