Після приєднання Волині до Російської імперії у 1795 році значна частина польської шляхти були інкорпоровані у російське дворянство. Після польського повстання проти російського самодержавства у 1830 році почалася боротьба із польською освітою і процес тотальної русифікації Правобережної України. За участь у польських повстаннях 1830 та 1863 років, 60 тисяч польських шляхтичів були позбавлені дворянських прав і понижені до статусу посполитих…
Але Голембіовські при гербу Правдзіч уникли політичної декласації. При здійсненні верифікації (перевірки шляхетських клейнодів) рід Голембіовських при Гербі Правдзіч був визнаний відомим дворянським родом Волині. Цей факт був підтверджений 10 серпня 1816 року 12-ма знатними шляхетськими родинами Волині. Відтак, рішенням «Центральной коммисии, высочайше учрежденной для рассмотрения действий дворянских депутатских собраний губерний Киевской, Волынской и Подольской» колишні польські шляхтичі Голембіовські були визнані «дворянами Житомирского повіту Волинської губернії». Цей соціальний статус вони зберігали до більшовицького перевороту і остаточного закріплення комуністичного окупаційного режиму на теренах Східної Волині у 1921 році.
Свідченням цього є документи віднайдені у Державному архіві Житомирської області. Зокрема, «Указъ Его Императорскаго Величества Самодержца Всероссійскаго… (от 5 Мая 1848 Года) о дворянствъ рода Голембіовськихъ» де згадується рід Франца (наш пра-пра-пра-прадід) Голембіовського, зокрема його син, наш пра-пра-пра-прадід, Григорій (Гжегож) із братами Фомою (Томеком) та двохіменним Іваном(Яном)-Бонавентурою Голембіовськими…
«Указъ Его Императорскаго Величества Самодержца Всероссійскаго… (от 5 Мая 1848 Года) о дворянствъ рода Голембіовськихъ…»: «по разсмотренію всеподданнъйшаго доклада Правительствующаго Сената общаго собранія первыхъ трехъ Департаментовъ о дворянствъ рода Голембіовскихъ, принявъ на видъ, что прадедъ, дедъ, и отецъ отыскивающаго нынъ дворянское достоинство Франца Голембіовскаго владъли дворянскими намеснными имъніями, принялъ представленныя отомъ доказательства соотвътствующими 51 ст. зак. (нерозб.) то. ІХ Св. зак; апотому мнъніемъ означеннаго помещика Франца Голембіовскаго с сыновьями его Григориемъ (наш пра-пра-прадід. – прим.), Фомою и Иваномъ-Бонавентурою (2-хъ именъ) согласно съ заключеніемъ Правительствующаго Сената въ дворянскомъ достоинствъ утвердить на которомъ мнъніи собственнаю Его Императорскаго Величества рукою написано «быть посему» Въ Царскомъ Селъ 5-го Мая 1848 Года Приказали: О привиденіи сего Высочайше утвержденнаго мнънія Государственнаго Совъта въ надлежащее исполненіе…»
Державний архів Житомирської області «Справа Волинського дворянського зібрання про дворянське походження роду Голембіовських» (ф. 146, оп. 1, спр. 1744, арк. 65-66).
Вони ж разом зі своїми дітьми згадуються у «Довідці № 31 від 19 січня 1889 року, наданій Міністерством внутрішніх справ через Київське дворянске депутатське зібрання у Волинське дворянське депутатське зібрання» (отримана 21 січня 1889 року).
З неї дізнаємося, що: «Правительствующий Сенат от 12 июля 1848 года № 3072, дал знать Депутатскому Собранию о Высочайше утвержденном решении Государственного Совета от 5 мая того года, об утверждении в дворянском достоинстве: Франца, сына Леона, внука Павла (Павела), правнука Григория (Гжегожа) Адамова Голембиовского с сыновьями его: Григорием (Гжегожем) (наш пра-пра-прадід), Фомой (Томеком), и Иваном (Яном)-Бонавентурою; к этому роду причислены: Мария-Гонората, Людвиг и Северин – Ивановы(Яновы)-Бонавентуровы и Иван(Ян), Михаил(Михал) и Адольф (наш пра-прадід) Григорьевы Голембиовские в 1854, 1861, 1877 и 1884 годах п. 2 Правительствующего Сената от 15 января 1862 года № 322 дано знать об утверждении целого рода потомков Голембиовских» …
Немає коментарів:
Дописати коментар