субота, 4 вересня 2010 р.

Moje drzewo genealogiczne

Szlacheckie pochodzenie przodków

Ze strony matki jestem potomkiem rodzin szlacheckich (Gołębiowscy herbu Prawdzić, Woynarowscy herbu Strzemię, Żółkiewscy herbu Lubicz). Posiadam kopie archiwalnych dokumentów potwierdzających pochodzenie szlacheckie moich przodków w głęb historii w ciągu 11 pokoleń.

Moja babcia - Halina-Maria Gołębiowska pochodziła z polskiej rodziny szlacheckiej. Pradziad Donat Gołębiowski, pra-pra-babcia Julia Woynarowska oraz pra-pra-pra babcia Jana Żółkiewska byli polskimi szlachcicami włączonymi w skład szlachty Imperium Rosyjskiego. 

Przodek pra-pra-babci Julii z domu Woynarowskiej - Jan Woynarowski posiadał tytuł Owruckiego  królewskiego łowczego i był posłem kijowskiej szlachty na Sejm. Przedstawiciel rodu mojej pra-pra-pra babci Jany z domu Żółkiewskiej, bliski krewny jej przodków, był Stanisław Żółkiewski, wybitny działacz dziejów swiatowych.

Poprzez małżeństwo Gołębiowscy były powiązany z wybitnymi szlacheckimi domami Rzeczypospolitej. Wśród nich: Woynarowscy, Żółkiewscy, Sarneccy, Wronscy, Suchodolscy, Michałowscy oraz inne.

Wszyscy byli Polakami i rzymsko-katolikami. Pochodzili z ziem etnicznej Polski, ale w okresie I Rzeczypospolitej osiedlili się na kresach południowo-wschodnich, w województwach Wołynskim i Kijowskim. 

Czytaj więcej >>

Мій шляхетський родовід

У моїй крові поєдналася низка династично пов’язаних шляхетських родів Речі Посполитої, інкорпорованої, згодом, у число дворян Російської імперії.

Половина моїх предків (по материнській лінії) належали до польської шляхти, легітимованої, згодом, у російське дворянство. Вони мали римо-католицьке віросповідання.

Моя бабуся Голембіовська Галина-Марія Донатівна, походить із польського шляхетського роду Голембіовських гербу Правдич. Цей рід був пов’язаний династичними зв’язками із відомими шляхетськими домами: Войнаровських, Жолкевських, Янишевських, Романкевичей, Вронських, Сарнецьких, Суходольських… Походять вони, здебільшого, із земель етнічної Польщі, але більшість із них осіли у Волинському та Київському воєводствах. Маю копії беззаперечних архівних документів свого шляхетського родоводу до 11 коліна по лінії Голембіовських .

Прямий предок моєї прапрабаби Юлії Войнаровської – польський магнат Ян Войнаровський був кузином Єжи (Юрія) Немирича – знаменитого польського магната, дипломата, політика і урядовця часів гетьмана Івана Виговського. Юрій Немирич був найбільш послідовним лобістом тодішнього європейського курсу України і стійким противником будь-якого зближення із відсталою дикунською Москвою.

Герб Голембіовських
Немирич був ветераном польсько-московської війни 1630-х років і одним із полководців славної Конотопської битви, у якій московіти зазнали нищівної поразки від українців. Саме він став автором концепції створення автономного Великого князівства Руського у конфедеративному союзі з Польщею та Литвою, саме він лобіював і презентував на сеймі Гадяцький договір між Україною і Річ Посполитою....

Також Ян Войнаровський був одружений на рідній сестрі Івана Мазепи, у шлюбі із нею народився його молодший син – Андрій Войнаровський – видатна історична особистість – племінник та ймовірний наступник українського гетьмана. Учасник українсько-шведської коаліції у Північній війні проти деспотичної Москви.


Герб Войнаровських
 Андрій Войнаровський, у союзі із багатьма європейськими країнами, зокрема Швецією й Туреччиною, намагався зупинити московські орди, які несли неабияку загрозу тогочасній Європі. Брав участь у написанні Конституції гетьмана Пилипа Орлика – першої у світі Конституції, яка, нажаль, так і не набула чинності через окупацію Лівобережної України Московщиною. Войнаровський, як і Немирич, були знаними і шанованими у багатьох королівських дворах Європи і залишили помітний слід в історії європейської дипломатії. Відомі дослідження про гілку мого коріння по лінії Войнаровських сягають, як мінімум, 10-ти поколінь і тягнуться, як мінімум, до середини ХVІІ століття (1650 року).

Моя пра-пра-прабаба (мати Юлії Войнаровської) Йоганна Жолкевська була донькою одного із нащадків роду Жолкевських гербу Любич із якого походив славний Коронний гетьман війська польського, канцлер Речі Посполитої та Київський воєвода Станіслав Жолкевський. Це легендарна особистість світової історії.

Герб Жолкевських
Під час польсько-московської війни в 1610 році, він із невеличким 7-им тисячним загоном польських крилатих гусарів та українських козаків наголову розбив, у п’ятеро більші, 35-ти тисячні війська московітів та їхніх шведських союзників під Москвою. Внаслідок цієї перемоги була взята Москва, Росія втратила незалежність, а московським царем було обрано королевича Владислава – сина польського короля Жигмонта ІІІ. Один із правнуків Жолкевського, родич моїх предків – Ян ІІІ Собеський – був королем Речі Посполитої. Це стовідсотково доведені факти підтверджені архівними документами…

На картині Яна Матейка зображено капітуляцію московітів під Псковом перед королем Польщі Штефаном Баторієм. Станіслав Жолкевський зображений дещо правіше від короля у однострої крилатого гусара.

Джерельна база дворянської родословної

«Указ Его Императорского Величества Самодержца Всеросийского… (от 5 июня 1848 года) о дворянстве рода ГОЛЕМБИОВСКИХ» Державний Архів Житомирської області (ф. 146, оп. 1, спр. 1744, арк. 65-66)

При підготовці цього дослідження були використані: особисті документи моїх предків (свідоцтва про народження і шлюби, військові квитки, посвідчення і різного роду довідки).

Державний Архфів Житомирської області
 (ф. 146, оп. 1, спр. 1744, арк. 1)
 «Справа Волинського дворянського
 зібрання про дворянське
походження роду Голембіовських»
Документи Державного архіву Житомирської області, зокрема, «Справа Волинського дворянського зібрання про дворянське походження роду Голембіовських», аналогічні справи про дворянське походження роду Войнаровських і Жолкевських, а також Метрична книга Ліщинського римо-католицького парафіяльного костелу (частина перша 1863-1915 роки). У зносках дослідження дається вичерпна інформація про всі використані джерела.

Також важливим джерелом візуальної інформації стали фотокартки, які збереглися у сімейних фотоальбомах Галини-Марії Голембіовської, Іщуків, Деревецьких і Вознюків. Крім того, для розширеного і більш об’ємного тлумачення наявних і беззаперечних документів, були використані джерела із наукової літератури, присвяченої польській шляхетській геральдиці, генеалогії та історії. Серед них польськомовні твори Каспера Несецького, Ельжб’єти Сенчис та Яна Кароля Дахновського.

Меншою мірою (лише у декількох незначних випадках) були використані фрагменти родинних спогадів. За потреби проводилася аналітична робота і необхідні синтезуючі узагальнення, які інформаційно збагачували документальну джерельну базу.

На додаток до проведеної роботи, в результаті вивчення документів, спогадів і фотокарток, а також ретельного (інколи детального) вивчення тогочасних історичних подій із прив’язкою до конкретної місцевості, були реконструйовані життєписи і біографії деяких ключових осіб родоводу. Оцінка історичних подій висвітлена дещо заангажовано, суб’єктивно і емоційно, але вона чудово віддзеркалює переконання, погляди і світоглядні орієнтири автора.

Справа Волинського дворянського зібрання про дворянське походження Голембіовських

Найважливішим джерелом, поряд із особистими документами моїх предків, стала архівна «Справа Волинського дворянського зібрання про дворянське походження роду Голембіовських». Це об’ємний 470-ти сторінковий документ, у якому інформація накопичувалася (з 1816 по 1909 рік) впродовж 93 років, переважно ХІХ століття.

Для ясності варто зазначити, що після третього поділу Польщі і остаточного приєднання, у 1793 році, Правобережжя до Російської імперії, значна частина польської шляхти до 1801 року була інкорпорована у російське дворянство. Однак згодом, прагнучи відновити Річ Посполиту, польські шляхтичі тричі, впродовж ХІХ століття (у 1830-31, 1846-48 і 1863-64 роках), повставали проти загарбників, і це, якщо не рахувати союзу шляхти Герцогства Варшавського (згодом, Королівства Польського) із наполеонівською Францією під час антимосковської війни 1812 року.

Всі ці події завершувалися жорстокою реакцією і масовими репресіями, зокрема і декласацією польської шляхти (позбавленої дворянського титулу). Саме тому російська бюрократія, і, зокрема, охранка, так ретельно вивчала і документувала справи дворян польського походження.

Зокрема, з 1826 по 1839 роки проводилася декласація «неблагонадійної» шляхти. Згодом (у 1840 – 1845 роках), для систематизації цього процесу було засновано «Центральную коммисию, высочайше учрежденную для рассмотрения действий дворянских депутатских собраний губерний Киевской, Волынской и Подольской», яка перевіряла дворянські права Правобережної шляхти. Внаслідок цих перевірок було позбавлено дворянського статусу понад 60 000 шляхтичів. Але рід мого прадіда уникнув політичної декласації і зумів зберегти дворянський титул до 20-тих років ХХ століття.

Завдяки цьому зберігся об’ємний та надзвичайно інформативний матеріал по справі дворян Голембіовських.

Справа буквально перенасичена персональною інформацією про фігурантів родоводу та їхніх близьких родичів, щоб її докладно опрацювати необхідно багато часу і зусиль, тому я обмежився лише ключовими документами, які стосуються моїх прямих предків по лінії Голембіовських. До уваги бралися лише документи дотичні до цивільного стану (шлюби, народження дітей, інформація про родословну), а також нормативно-правові акти, зокрема, імператорські укази і сенатські рішення відносно утвердження моїх безпосередніх предків у дворянському титулі.


На перших сторінках цього документу розміщено польськомовну родословну (Wywód rodowitośći szlacheckiej) (ф. 146, оп. 1, спр. 1744, арк. 2 – 4 зв.) Голембіовських де розповідається про документи, які підтверджують шляхетський статус цього роду, найстаріший із яких датується серединою ХVІІІ століття, зокрема 1752 роком.

У перших документах справи мова йде про Павела і Ельжб’єту (із дому Сарнецьких) Голембіовських, у них же згадується батько і дудусь Павела – Гжегож і Адам Голембіовські. До слова, Адам відомий згадками у історії Польщі ХVIII століття. Інформацію про нього можна знайти у законодавчих актах, зокрема, у книзі під назвою «Закони інституцій і привілеїв Королівства Польського» у справах обрання Королем Польським Августа. Дослідивши його родовід у польських архівах можна, за бажанням, ще більше заглибитися у генеалогію Голембіовських.


Із цього ж документу ми дізнаємося, що у Павела та Ельжб’єти був син Леон, котрий залишив по собі трьох синів – Пйотра, Якуба і Франца (нашого предка). Франц також мав дітей, один із, яких Гжегож (наш предок) мав синів – Яна, Міхала і Адольфа (нашого прапрадіда). У шлюбі Адольфа і Юлії Войнаровської народилося п’ять синів, серед них наш прадід Донат. У Доната Голембіовського та його дружини Францишки Рожанської народилася моя бабуся – Галина Марія Голембіовська.


Родовід від Адама і до мого прапрадіда Адольфа Голембіовських можна знайти у довідці наданій Київським Волинському дворянському зібранню 21 січня 1889 року (ф. 146, оп. 1, спр. 1744, арк. 123 – 125 зв.).

Мої предки у цій лінії родоводу розподілені так: (Адам-друж.невід.) – (Гжегож-друж.невід.) – (Павел-Ельжб’єта) – (Леон-Катажина) – (Франц-Ганна) – (Гжегож-Сабіна) – (Адольф-Юлія) – (Донат-Францишка) – (Микола-Галина-Марія) – (Михайло-Аліса) – Я (Влодзімєж).

Дворянський статус усього роду Голембіовських було власноручно височайше затверджено 5 травня 1848 року імператором Російської імперії за результатами розгляду «Правительствующего Сената» («Указъ Его Императорскаго Величества Самодержца Всероссійскаго… (от 5 Мая 1848 Года) о дворянствъ рода Голембіовськихъ…» (ф. 146, оп. 1, спр. 1744, арк. 65-66).


У родоводі від 21 січня 1889 року (ф. 146, оп. 1, спр. 1744, арк. 2 – 4 зв.) згадується про утвердження у дворянстві мого прапрадіда Адольфа Голембіовського (Указ Правительствующего Сената по Департаменту Герольдии от 19 июня 1885 года за № 2820 (ф. 146, оп. 1, спр. 1744, арк. 1; 109, 142, 143).

Крім того дворянство Адольфа Голембіовського підтверджується Свідоцтвами Волинського губернатора від 6 липня 1895 № 2080, і Волинського дворянського зібрання від 8 серпня 1895 № 395. У цих же документах, зокрема, згадується і син Адольфа Донат Голембіовський (мій прадід) (ф. 146, оп. 1, спр. 1744, арк. 142, 144.

Справи Волинського дворянського зібрання про дворянське походження Войнаровських

Чотири Справи Волинського дворянського зібрання про дворянське походження роду Войнаровських – є спорідненими документами різних гілок одного родоводу. Інформація про моїх прямих предків по лінії Войнаровських міститься у двох справах Державного архіву Житомирської області під номерами: (ф. 146, оп. 1, спр. 1424) та (ф. 146, оп. 1, спр. 1422). У цих об’ємних документах інформація накопичувалася із початку ХІХ століття.


У Справі Волинського дворянського зібрання про дворянське походження роду Войнаровських (ф. 1, оп. 1, спр. 1424, арк.. 1 – 2 зв.) розміщено ескізи родинного гербу Стжем’є (Стрем’є) та коротка інформація про родовід Себастьяна Войнаровського (нашого пра-пра-пра-прадіда). Докази родословної Войнаровських розміщені у тій же справі (ф. 1, оп. 1, спр. 1424, на аркушах 2 – 8 зворот). Там само (ф. 146, оп. 1, спр. 1424), на аркушах 168, 168 зворот, 169, розміщено «Указ Его Императорского Величества Самдержца Всероссийского» № 3100, Про затвердження у дворянстві усього роду Войнаровських, отриманий Волинським дворянським зібранням 26 березня 1853 року.

У іншій Справі Волинського дворянського зібрання про дворянське походження роду Войнаровських (ф. 1, оп. 1, спр. 1422, на аркушах 15 – 16 зворот) розміщена: «Родословная рода Войнаровських съ краткимъ поясненіемъ самыхъ доказательствъ». У цьому документі, між іншими, розміщено гілку моїх безпосередніх предків по лінії Войнаровських. А саме Петра-Павла (Пйотра-Павeла) – Михайла (Міхала-Казіміра) – Севастьяна (Себестьяна) – Франца (Францішека). У коротких поясненнях цього документу зазначається, що Францу та його братам було підтверджено дворянський статус «Указом Герольдии Правительствующего Сената» від 17 червня 1842 року за № 9142, який було надіслано у Волинське дворянське депутатське зібрання, де їхні справи вже були на розгляді й вирішені 25 січня 1824 року, 21 травня 1827 року (справа мого пра-пра-прадіда Франца) й додатково в 1842 році. Згідно із цими рішеннями мій предок Франц та його рідні брати Фома (Томек) та Яків (Якуб) підтвердили свій дворянський статус.

У дворянина Франца (Францішека) Войнаровського, у законному шлюбі із дворянкою Йоганною (уродженою ЖОЛКЕВСЬКОЮ) Войнаровською, 3 липня 1851 року народилася донька Юлія Войнаровська (моя пра-прабаба). 3 лютого 1876 року Юлія Войнаровська одружилася із Адольфом Голембіовським (моїм пра-прадідом). Інформація про цей шлюб міститься у Державному архіві Житомирської області в Справі Волинського дворянського зібрання про дворянське походження роду Голембіовських (ф. 1, оп. 1, спр. 1744, арк. 135 зв.).



7 квітня 1891 року (за старим стилем) «у дворян Адольфа і Юлії (уродженої Войнаровської) Голембіовських, законного подружжя» народився син Донат Голембіовський (мій прадід). (Державний архів Житомирської області, ф. 178, оп. 3, спр. 188, арк. 3зв., 4, Метричні книги Ліщинського римо-католицького костьолу).

Голембіовські гербу Правдич на Волині

Перший відомий нащадкам запис про Павела Голембіовського зроблений 11 січня 1752 року у шлюбній метричній книзі Яновського (Janowskiego) парафіяльного костелу. Його онуки П’йотр, Якуб і Франц (наш пра-пра-пра-прадід), згідно із судовою випискою від 15 жовтня 1830 року належали до дворян Луцького повіту Волинської губернії. Один із синів Франца – Гжегож (Григорій) (наш пра-пра-прадід) оселився згодом у губернському центрі Волині – Житомирі і мав маєток у містечку Тулин Житомирського повіту (нині на місті Тулина розташовані села Іванівка та Ліщин).

Після приєднання Волині до Російської імперії у 1795 році значна частина польської шляхти були інкорпоровані у російське дворянство. Після польського повстання проти російського самодержавства у 1830 році почалася боротьба із польською освітою і процес тотальної русифікації Правобережної України. За участь у польських повстаннях 1830 та 1863 років, 60 тисяч польських шляхтичів були позбавлені дворянських прав і понижені до статусу посполитих…

Але Голембіовські при гербу Правдзіч уникли політичної декласації. При здійсненні верифікації (перевірки шляхетських клейнодів) рід Голембіовських при Гербі Правдзіч був визнаний відомим дворянським родом Волині. Цей факт був підтверджений 10 серпня 1816 року 12-ма знатними шляхетськими родинами Волині. Відтак, рішенням «Центральной коммисии, высочайше учрежденной для рассмотрения действий дворянских депутатских собраний губерний Киевской, Волынской и Подольской» колишні польські шляхтичі Голембіовські були визнані «дворянами Житомирского повіту Волинської губернії». Цей соціальний статус вони зберігали до більшовицького перевороту і остаточного закріплення комуністичного окупаційного режиму на теренах Східної Волині у 1921 році.

Свідченням цього є документи віднайдені у Державному архіві Житомирської області. Зокрема, «Указъ Его Императорскаго Величества Самодержца Всероссійскаго… (от 5 Мая 1848 Года) о дворянствъ рода Голембіовськихъ» де згадується рід Франца (наш пра-пра-пра-прадід) Голембіовського, зокрема його син, наш пра-пра-пра-прадід, Григорій (Гжегож) із братами Фомою (Томеком) та двохіменним Іваном(Яном)-Бонавентурою Голембіовськими…


«Указъ Его Императорскаго Величества Самодержца Всероссійскаго… (от 5 Мая 1848 Года) о дворянствъ рода Голембіовськихъ…»: «по разсмотренію всеподданнъйшаго доклада Правительствующаго Сената общаго собранія первыхъ трехъ Департаментовъ о дворянствъ рода Голембіовскихъ, принявъ на видъ, что прадедъ, дедъ, и отецъ отыскивающаго нынъ дворянское достоинство Франца Голембіовскаго владъли дворянскими намеснными имъніями, принялъ представленныя отомъ доказательства соотвътствующими 51 ст. зак. (нерозб.) то. ІХ Св. зак; апотому мнъніемъ означеннаго помещика Франца Голембіовскаго с сыновьями его Григориемъ (наш пра-пра-прадід. – прим.), Фомою и Иваномъ-Бонавентурою (2-хъ именъ) согласно съ заключеніемъ Правительствующаго Сената въ дворянскомъ достоинствъ утвердить на которомъ мнъніи собственнаю Его Императорскаго Величества рукою написано «быть посему» Въ Царскомъ Селъ 5-го Мая 1848 Года Приказали: О привиденіи сего Высочайше утвержденнаго мнънія Государственнаго Совъта въ надлежащее исполненіе…»

Державний архів Житомирської області «Справа Волинського дворянського зібрання про дворянське походження роду Голембіовських» (ф. 146, оп. 1, спр. 1744, арк. 65-66).

Вони ж разом зі своїми дітьми згадуються у «Довідці № 31 від 19 січня 1889 року, наданій Міністерством внутрішніх справ через Київське дворянске депутатське зібрання у Волинське дворянське депутатське зібрання» (отримана 21 січня 1889 року).

З неї дізнаємося, що: «Правительствующий Сенат от 12 июля 1848 года № 3072, дал знать Депутатскому Собранию о Высочайше утвержденном решении Государственного Совета от 5 мая того года, об утверждении в дворянском достоинстве: Франца, сына Леона, внука Павла (Павела), правнука Григория (Гжегожа) Адамова Голембиовского с сыновьями его: Григорием (Гжегожем) (наш пра-пра-прадід), Фомой (Томеком), и Иваном (Яном)-Бонавентурою; к этому роду причислены: Мария-Гонората, Людвиг и Северин – Ивановы(Яновы)-Бонавентуровы и Иван(Ян), Михаил(Михал) и Адольф (наш пра-прадід) Григорьевы Голембиовские в 1854, 1861, 1877 и 1884 годах п. 2 Правительствующего Сената от 15 января 1862 года № 322 дано знать об утверждении целого рода потомков Голембиовских» …

Поколінний родовід Голембіовських

Згідно з документами наявними у Державному архіві Житомирської області можна вивести шляхетський родовід Голембіовських.

Голембіовський Павел

Вперше згадується у документах від 11 січня 1752 року (у зв’язку зі шлюбом із Єльжбієтою Сарнецькою, який був оформлений у Яновському костелі);

Соціальний статус: ШЛЯХТИЧ;

Батько: Голембіовський Гжегож (Григорій) син Голембіовського Адама;

Національність: ПОЛЯК.

Є документ, який свідчить, що Павел та Єльжбієта (уроджена Сарнецька, зі шляхетського роду гербу Шьлеповрон) Голембіовські в листопаді 1754 року придбали у дворян Василя та Івана Стебальських нерухомий маєток і частину поселення Цудоровець (згодом містечко Тудорів) біля Луцька, разом із кріпосними селянами і всім обладнаням. Цей маєток 20 липня 1787 року був оформлений у спадок від батька (вотчина) їхньому синові Леону Голембіовському.

Голембіовський Леон

Соціальний статус: ШЛЯХТИЧ;

Батько: Голембіовський Павел (Павло) син Гжегожа (Григорія)
Мати: Голембіовська (уроджена САрнецька) Єльжбієта (Єлізавета);

Місце реєстрації: Тучинський Парафіяльний Костел;
Національність: ПОЛЯК.

Щодо того звідки походив рід Єльжб’єти Сарнецької є таке припущення – один із сучасних районних центрів Рівненщини називається Сарни, й можливо звідти походить одне із відгалужень польського шляхетського роду Сарнецьких.

Містечко (нині село) Тучин теж знаходиться на Ріненщині (на території сучасного Гощанського району). Вірогідно, неподалік цього містечка були маєтки Сарнецьких, адже батько Гжегожа Голембіовського походив, ймовірно, із Янова, яке розташоване між Луцьком і Любліном на території сучасної Польщі.

Про життя Леона Голембіовського знаємо мало. Із архівних джерел відомо що він отримав у спадок від батьків частину поселення Цудоровець під Луцьком, а також те, що Леон, під час коронації Короля польського Станіслава Августа (Понятовського), служив у Полку кінноти під командою гетьмана Огінського.

Від шлюбу Леона й Катажини (Мозаровської) ГОЛЕМБІОВСЬКИХ народилися діти:

Якуб ГОЛЕМБІОВСЬКИЙ (народився: 28 липня 1778 року);
П’йотр ГОЛЕМБІОВСЬКИЙ (народився 30 квітня 1781 року);
Франц ГОЛЕМБІОВСЬКИЙ (народився: 12 жовтня 1789 року).

Російська імперія, яка утвердила своє панування на «всходніх кресах» у 1795 році інкорпорувала польських шляхтичів: Якуба, П’йотра та Франца Голембіовських у склад російського дворянства Указами «Правительствующего Сената»: у 1816 році за № 217, а також після першого польського повстання додатковими указами у 1834 році за № 759, № 842 й № 161.

Голембіовський Франц

Дата народження: 12 жовтня 1789 року;
Соціальний статус: ШЛЯХТИЧ (ДВОРЯНИН);

Батько: Голембіовський Леон син Павела (Павла);
Мати: Голембіовська (уроджена Мозаровська) Катажина (Катерина);

Місце реєстрації: Тучинський Парафіяльний Костел.
Національність: ПОЛЯК.

8 лютого 1812 року Франц Голембіовський одружився із Ганною Пропановою (метричні книги Тучиновського парафіяльного костелу).

Від шлюбу Франца й Ганни (уродженої Пропанової) народилися діти:

Гжегож (Григорій) ГОЛЕМБІОВСЬКИЙ (наш пра-пра-прадід);
Томек (Фома) ГОЛЕМБІОВСЬКИЙ;
Ян (Іван)-Бонавентура ГОЛЕМБІОВСЬКИЙ.

Голембіовський Гжегож (Григорій)

Соціальний статус: ШЛЯХТИЧ (ДВОРЯНИН);

Батько: Голембіовський Франц син Леона;
Мати: Голембіовська (уроджена Пропанова) Ганна;

Національність: ПОЛЯК

Від шлюбу Гжегожа (Григорія) та Сабіни (уродженої Романкевич) ГОЛЕМБІОВСЬКИХ народилися діти:

Адольф ГОЛЕМБІОВСЬКИЙ (народився 6 лютого 1844 року) (наш пра-прадід);
П’йотр-Ян (Іван) ГОЛЕМБІОВСЬКИЙ (народився 30 січня 1852 року);
Міхал (Михайло) ГОЛЕМБІОВСЬКИЙ (народився 30 жовтня 1858 року).

Голембіовський Адольф

Дата народження: 6 лютого 1844 року;

Соціальний статус: ДВОРЯНИН
Джерело: Адольф Григорьевич Голембиовский утвержден в дворянстве указом Правительствующего Сената по Департаменту Герольдии от 19 июня 1885 года за № 2820;

Батько: Голембіовський Григорій (Гжегож) Францович;
Мати: Голембіовська (Романкевич) Сабіна;

Національність: ПОЛЯК
Свідоцтво Волинської Казенної Палати № 6925 від 6 листопада 1884 року.

Після відставки зі служби, яку закінчив у Унтер-Офіцерському званні, проживав у Житомирі.
Джерело: архівний документ згідно з яким, Адольф Григорович Голембіовський походить із «колишньої польської шляхти».

Згідно із інформацією отриманою із Державного архіву Житомирської області відомо, що дворянин Житомирського повіту Волинської губернії Адольф Григорович ГОЛЕМБІОВСЬКИЙ, служив спочатку молодшим, а згодом старшим писарем Унтер-Офіцерського звання в Управлінні Житомирського Повітового Волинського Начальника.


Цитата із документу написаного рукою самого Адольфа Григоровича Голембіовського у Волинське дворянське депутатське зібрання: «Поступил я в военную службу в 1865 году февраля 15 дня».

Шлюб із Юлією Войнаровською (Woynarowskiej)

3 лютого 1876 року Адольф Голембіовський одружився із дворянкою зі старовинного, знатного і шанованого польського шляхетського роду Войнаровських гербу Стжем’є (Стрем’я). Цей герб, за родинним переказом, був отриманий предками Войнаровських ще в 1001 році, під час панування польського короля Болеслава Хороброго.

Наречена Адольфа Голембіовського – Юлія (моя пра-прабаба), донька дворян Франца Войнаровського і Йоганни Войнаровської (уродженої Жолкевської), народилася 3 липня 1851 року, у родині пов’язаній із відомими історичними діячами Речі Посполитої.
==========================================================
Жолкевськi (Żółkiewski) – польський шляхетський рід гербу Любич. Міколай Жолкевський наприкінці ХV століття був белзьким воєводою. Мав двох синів Міколая й Станіслава. Станіслав (помер у 1588 році) був воєводою руським (Воєводство Руське – це Галичина (нині Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська області), його онук – Станіслав Жолкевський – видатний діяч польської і світової історії – видатний полководець, Коронний гетьман військ польських, Канцлер, Київський воєвода. У 1610 році Станіслав Жолкевський, під селищем Клушино, розбив п’ятикратно переважаючу армію московітів та захопив Москву. Загинув у 1620 році під час війни із Туреччиною. Рід Жолкевських внесений у VI частину родословної книги Подільської та Волинської губерній. Наші Жолкевські походять із гілки Міколая Міколайовича Жолкевського – дядька знаменитого Коронного гетьмана, Канцлера Речі Посполитої і Воєводи Київського.
============================================================
Батько Юлії – ФРАНЦ ВОЙНАРОВСЬКИЙ (мій пра-пра-прадід) був сином Себастьяна Войнаровського (і Антоніни Михайловської), онуком Міхала-Казимира Войнаровського (і Маріанни Янішевської), правнуком Пйотра-Павела Войнаровського (і Йоанни Вроновської), й праправнуком (Агнешки-Анни Суходольської) та Яна Войнаровського.

Своє прізвище Войнаровські взяли від родинного гнізда — поселення Войнарова в Київському повіті. У 1620 році Київський ловчий і заможний магнат Стефан з Войнарова Войнаровський володів маєтками на Київщині і Волині.

Син Стефана – знатний магнат Ян (Йоанн) Войнаровський (мій пра-пра-пра-пра-пра-пра-прадід) обіймав вагомі державні посади в Речі Посполитій, був маршалком сеймику Київського воєводства, київським земським суддею, володимирським підстаростою, депутатом на королівський сейм від шляхтичів Київського воєводства. До того ж він мав почесний титул овруцького королівського ловчого.

Перші згадки про Яна Войнаровського в історичних документах датуються 1659 роком. Наступного, 1660-го року він одружився із волинською шляхтянкою Агнешкою-Анною Суходольскою. У подружжя Яна й Агнешки-Анни народилося дві доньки та четверо синів — Пйотр-Павол, Анджей, Георгій і Стефан-Антоній. Овдовівши, Ян одружився з Олександрою Мазепиною, єдиною сестрою Івана Мазепи. У другому шлюбі у нього народився син Андрій – племінник і один із найближчих сподвижників гетьмана.

Старший син Яна Войнаровського – Пйотр-Павел (мій пра-пра-пра-пра-пра-прадід) перейняв батьківський титул овруцького ловчого і обіймав в Овручі уряд підстарости. Він мав трьох синів у шлюбі із Йоанною Вроновською. Один із них Міхал-Казимир (мій пра-пра-пра-пра-прадід). Згодом мав трьох онуків (серед них: Себастьян мій пра-пра-пра-прадід), тринадцять правнуків, у тому числі Франц (мій пра-пра-прадід) – батько моєї прапрабаби Юлії Войнаровської.

Крім того Ян Войнаровський був двоюрідним братом Юрія Немирича (сина Марти з Войнарової) – знатного магната, відомого польсько-українського дипломата і діяча часів другої половини ХVII століття. Немирич був правою рукою гетьмана Виговського, автором концепції Великого князівства Руського, а також головним ідеологом і лобістом Гадяцької Угоди, в результаті якої мала утворитися Річ Посполита трьох рівних народів – польського, литовського і українського. Нажаль громадянська війна спровокована агентами московітів заблокувала втілення цього перспективного геополітичного проекту. Юрій (Єжи) Немирич і Андрій Войнаровський були знаними й шанованими у багатьох королівських дворах Європи, зокрема, дружили і родичалися зі шведськими королями.

Діти народжені в шлюбі:

Голембіовський Едвард-Целестин (народився 20 листопада 1876 року у селі Сельце, Фасовського повіту, Волинської губернії);
Голембіовський Броніслав-Альфонс (народився 14 серпня 1880 року в селі Іванків, Житомирського повіту, Волинської губернії);
Голембіовський Станіслав (народився 8 травня 1882 року в селі Іванків, Житомирського повіту, Волинської губернії);
Голембіовська Маріанна (народилась 21 липня 1884 року в селі Іванків, Житомирського повіту, Волинської губернії);
Голембіовський Казимір (народився 4 березня 1886 року у селі Іванків, Житомирського повіту, Волинської губернії);
Голембіовська Марія (народилась 01 лютого 1888 року в селі Іванків, Житомирського повіту, Волинської губернії);
Голембіовський Донат (наш прадід) (народився 7 квітня 1891 року у селі Іванків, Житомирського повіту, Волинської губернії).

Прадід – Голембіовський Донат Адольфович

Дата народження: 7 квітня 1891 року;

Соціальний статус: ДВОРЯНИН
(Донат Адольфович Голембиовский утвержден в дворянстве указом Правительствующего Сената по Департаменту Герольдии от 19 января 1897 года № 278);

Місце народження: Іванків-Ліщин (раніше Тулин), Житомирського повіту Волинської губернії (згодом Андрушівського району, Житомирської області;
Місце реєстрації: Ліщинський (Тулинський) костел;

Батько: Голембіовський Адольф Григорович (дворянин із польської шляхти);
Мати: Голембіовська (Войнаровська) Юлія Францівна (дворянка із польської шляхти).

Національність: ПОЛЯК

Шлюб із Францишкою Рожанською (Różańskiej)


5 лютого 1912 року, в Римо-католицькому костелі міста Житомира, дворянин Донат Голембіовський одружився із міщанкою Рожанською Францишкою.


Діти народжені у шлюбі:

Голембіовська Галина-Марія Донатівна народилася 8 серпня 1919 року.

Бабуся – Голембіовська Галина-Марія

Дата народження: 8 серпня 1919 року;
Місце народження: Житомир;
Місце реєстрації: Житомирський костел;

Національність: ПОЛЬКА

Батько: Голембіовський Донат Адольфович,
Мати: Голембіовська (РОЖАНСЬКА) Францишка.

Шлюб із Деревецьким Миколою Костянтиновичем

28 жовтня 1937 року, у селі Сущанка Олевського району Житомирської області, Голембіовска взяла шлюб із Деревецьким Миколою Костянтиновичем. У шлюбі Голембіовська отримала прізвище чоловіка Деревецька.

Діти народжені в шлюбі:

Деревецький Едуард Миколайович (12.08.1938 р.н., місце народження м. Олевськ Житомирської області);
Деревецька Аліса Миколаївна (14.04.1940 р.н., місце народження село Журжевичі Олевського району).

Мати – Деревецька Аліса Миколаївна

Дата народження: 14 квітня 1940 року;
Місце народження: село Журжевичі Олевського району Житомирської області;

Національність: ПОЛЬKA;

Батько: ДЕРЕВЕЦЬКИЙ Микола Костянтинович;
Мати: Деревецька (ГОЛЕМБІОВСЬКА) Галина-Марія Донатівна.

Шлюб із Іщуком Михайлом Миколайовичем

12 жовтня 1961 року в місті Житомирі, ДЕРЕВЕЦЬКА Аліса Миколаївна взяла шлюб із Іщуком Михайлом Миколайовичем і отримала прізвище Іщук.


Діти народжені в шлюбі:

Іщук Аліна Михайлівна
(16.11.1963 р.н., місце народження м. Житомир) Свідоцтво про народження Серія ІV-УР № 1584935, видане Житомирським ЗАГСом 22 листопада 1963р., Запис у книзі актів громадянського стану про народження за за 22.11.1963 року № 2080.;

Іщук Володимир Михайлович
(10.02.1970 р.н., місце народження м. Житомир) Свідоцтво про народження Серія І-ЯК № 173393, видана Житомирським міськбюро ЗАГСу 27 лютого 1970 р., Запис у книзі актів громадянського стану про народження за27.02.1970 року № 481.

Іщук Володимир Михайлович

Дата народження: 10 лютого 1970 року;
Місце народження: м. Житомир;

Батько: ІЩУК Михайло Миколайович;
Мати: Іщук (ДЕРЕВЕЦЬКА) Аліса Миколаївна.

Свідоцтво про народження Серія І-ЯК № 173393, видана Житомирським міськбюро ЗАГСу 27 лютого 1970 р. Запис у книзі актів громадянського стану про народження за 27.02.1970 року № 481.

Шлюб із Костецькою Наталією Валеріївною

7 червня 2005 року в місті Житомирі, Іщук Володимир Михайлович взяв шлюб із Костецькою Наталією Валеріївною, яка у шлюбі отримала прізвище Іщук.


Діти народжені в шлюбі:

Іщук Юліана Володимирівна (15.01.2007 року, народжена у Житомирі);

Іщук Марія Володимирівна (06 квітня 2008 року, народжена у Житомирі).

Донька - Іщук Юліана Володимирівна

Дата народження: 15 січня 2007 року;
Місце народження: м. Житомир;

Батько: ІЩУК Володимир Михайлович;
Мати: Іщук (КОСТЕЦЬКА) Наталія Валеріївна.

Донька - Іщук Марія Володимирівна

Дата народження: 06 квітня 2008 року;
Місце народження: м. Житомир;

Батько: ІЩУК Володимир Михайлович;
Мати: Іщук (КОСТЕЦЬКА) Наталія Валеріївна.