Найважливішим джерелом, поряд із особистими документами моїх предків, стала архівна «Справа Волинського дворянського зібрання про дворянське походження роду Голембіовських». Це об’ємний 470-ти сторінковий документ, у якому інформація накопичувалася (з 1816 по 1909 рік) впродовж 93 років, переважно ХІХ століття.
Для ясності варто зазначити, що після третього поділу Польщі і остаточного приєднання, у 1793 році, Правобережжя до Російської імперії, значна частина польської шляхти до 1801 року була інкорпорована у російське дворянство. Однак згодом, прагнучи відновити Річ Посполиту, польські шляхтичі тричі, впродовж ХІХ століття (у 1830-31, 1846-48 і 1863-64 роках), повставали проти загарбників, і це, якщо не рахувати союзу шляхти Герцогства Варшавського (згодом, Королівства Польського) із наполеонівською Францією під час антимосковської війни 1812 року.
Всі ці події завершувалися жорстокою реакцією і масовими репресіями, зокрема і декласацією польської шляхти (позбавленої дворянського титулу). Саме тому російська бюрократія, і, зокрема, охранка, так ретельно вивчала і документувала справи дворян польського походження.
Зокрема, з 1826 по 1839 роки проводилася декласація «неблагонадійної» шляхти. Згодом (у 1840 – 1845 роках), для систематизації цього процесу було засновано «Центральную коммисию, высочайше учрежденную для рассмотрения действий дворянских депутатских собраний губерний Киевской, Волынской и Подольской», яка перевіряла дворянські права Правобережної шляхти. Внаслідок цих перевірок було позбавлено дворянського статусу понад 60 000 шляхтичів. Але рід мого прадіда уникнув політичної декласації і зумів зберегти дворянський титул до 20-тих років ХХ століття.
Завдяки цьому зберігся об’ємний та надзвичайно інформативний матеріал по справі дворян Голембіовських.
Справа буквально перенасичена персональною інформацією про фігурантів родоводу та їхніх близьких родичів, щоб її докладно опрацювати необхідно багато часу і зусиль, тому я обмежився лише ключовими документами, які стосуються моїх прямих предків по лінії Голембіовських. До уваги бралися лише документи дотичні до цивільного стану (шлюби, народження дітей, інформація про родословну), а також нормативно-правові акти, зокрема, імператорські укази і сенатські рішення відносно утвердження моїх безпосередніх предків у дворянському титулі.
На перших сторінках цього документу розміщено польськомовну родословну (Wywód rodowitośći szlacheckiej) (ф. 146, оп. 1, спр. 1744, арк. 2 – 4 зв.) Голембіовських де розповідається про документи, які підтверджують шляхетський статус цього роду, найстаріший із яких датується серединою ХVІІІ століття, зокрема 1752 роком.
У перших документах справи мова йде про Павела і Ельжб’єту (із дому Сарнецьких) Голембіовських, у них же згадується батько і дудусь Павела – Гжегож і Адам Голембіовські. До слова, Адам відомий згадками у історії Польщі ХVIII століття. Інформацію про нього можна знайти у законодавчих актах, зокрема, у книзі під назвою «Закони інституцій і привілеїв Королівства Польського» у справах обрання Королем Польським Августа. Дослідивши його родовід у польських архівах можна, за бажанням, ще більше заглибитися у генеалогію Голембіовських.
Із цього ж документу ми дізнаємося, що у Павела та Ельжб’єти був син Леон, котрий залишив по собі трьох синів – Пйотра, Якуба і Франца (нашого предка). Франц також мав дітей, один із, яких Гжегож (наш предок) мав синів – Яна, Міхала і Адольфа (нашого прапрадіда). У шлюбі Адольфа і Юлії Войнаровської народилося п’ять синів, серед них наш прадід Донат. У Доната Голембіовського та його дружини Францишки Рожанської народилася моя бабуся – Галина Марія Голембіовська.
Родовід від Адама і до мого прапрадіда Адольфа Голембіовських можна знайти у довідці наданій Київським Волинському дворянському зібранню 21 січня 1889 року (ф. 146, оп. 1, спр. 1744, арк. 123 – 125 зв.).
Мої предки у цій лінії родоводу розподілені так: (
Адам-друж.невід.) – (
Гжегож-друж.невід.) – (
Павел-Ельжб’єта) – (
Леон-Катажина) – (
Франц-Ганна) – (
Гжегож-Сабіна) – (
Адольф-Юлія) – (
Донат-Францишка) – (Микола-
Галина-Марія) – (Михайло-
Аліса) – Я (
Влодзімєж).
Дворянський статус усього роду Голембіовських було власноручно височайше затверджено 5 травня 1848 року імператором Російської імперії за результатами розгляду «Правительствующего Сената» («Указъ Его Императорскаго Величества Самодержца Всероссійскаго… (от 5 Мая 1848 Года) о дворянствъ рода Голембіовськихъ…» (ф. 146, оп. 1, спр. 1744, арк. 65-66).
У родоводі від 21 січня 1889 року (ф. 146, оп. 1, спр. 1744, арк. 2 – 4 зв.) згадується про утвердження у дворянстві мого прапрадіда Адольфа Голембіовського (Указ Правительствующего Сената по Департаменту Герольдии от 19 июня 1885 года за № 2820 (ф. 146, оп. 1, спр. 1744, арк. 1; 109, 142, 143).
Крім того дворянство Адольфа Голембіовського підтверджується Свідоцтвами Волинського губернатора від 6 липня 1895 № 2080, і Волинського дворянського зібрання від 8 серпня 1895 № 395. У цих же документах, зокрема, згадується і син Адольфа Донат Голембіовський (мій прадід) (ф. 146, оп. 1, спр. 1744, арк. 142, 144.
Ze strony matki jestem potomkiem rodzin szlacheckich (Gołębiowscy herbu Prawdzić, Woynarowscy herbu Strzemię, Żółkiewscy herbu Lubicz). Posiadam kopie archiwalnych dokumentów potwierdzających pochodzenie szlacheckie moich przodków w głęb historii w ciągu 11 pokoleń.
_svg.png)
.bmp)
.jpg)
.jpg)
